РЕЛІГІЯ, САКРАЛЬНЕ І МЕЖІ УТИЛІТАРНОГО РОЗУМУ В КОНЦЕПЦІЇ ЖОРЖА БАТАЯ

Анотація

У статті досліджується теорія релігії Ж. Батая в контексті проблеми сакрального, жертвоприношення та меж утилітарного розуму. Актуальність теми зумовлена потребою переосмислення релігії не лише як системи вірувань або соціального інституту, а як форми досвіду, що виявляє обмеженість редукції людського буття до користі, продуктивності й накопичення. Метою статті є реконструкція основних елементів батаївської теорії релігії та з’ясування її критичного потенціалу щодо утилітарної моделі раціональності. Методологічну основу дослідження становлять історико-філософський, герменевтичний, компаративний і концептуально-аналітичний підходи. У результаті обґрунтовано, що опозиція профанного і сакрального у Ж. Батая пов’язана з розрізненням світу речей і досвіду інтимності, жертвоприношення постає як вилучення речі зі світу користі, а концепція загальної економії поглиблює критику продуктивізму й накопичення. Доведено, що релігія у Ж. Батая може бути прочитана як форма критики редукції буття до утилітарного порядку.