ЗБЕРЕЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА СВОБОДИ ДІЯЛЬНОСТІ РЕЛІГІЙНИХ МЕНШИН В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ ТА ОРІЄНТИРИ

Анотація

У статті звертається увага на вразливість релігійних меншин в Україні в умовах війни, їхній сучасний стан, взаємодію з державою, українським суспільством, а також відносини з домінуючими релігіями. Хоча в українському законодавстві відсутнє поняття релігійних меншин, воно використовується в інформаційному просторі та науковому дискурсі. До категорії релігійних меншин (міноритарних релігій) зазвичай відносять релігії національних/етнічних меншин, нові релігійні рухи, інші релігії, що мають незначну чисельність та/або поширеність. Законодавство України забезпечує високий рівень свободи віросповідання та переконань. Але у зв'язку з російським вторгненням релігійні меншини в Україні стикаються з новими викликами та проблемами. З початку вторгнення багато релігійних громад втратили свої культові будівлі або були змушені залишити їх на окупованих територіях, а деякі переїхали до інших регіонів України або за кордон, де довелось розпочинати свою діяльність заново, здебільшого, в умовах браку послідовників після втрати сформованого роками "ядра" прихожан. Дослідження демонструє відмінності у становищі міноритарних релігій на території України та її окупованій частині, їхню взаємодію із суспільством і владою в нових умовах. Зазначається, що на окупованих територіях громади релігійних меншин або припинили свою діяльність через низку чинників, або все більше функціонують в умовах маргіналізації. З іншого боку, свобода діяльності релігійних меншин в Україні забезпечує самоідентичність їхніх послідовників або ж слугує альтернативою усталеним релігіям.